Тривалість лікувального ефекту: індивідуально

Кількість інфузій: за призначенням лікаря

Кратність: щодня

Результат: купірування больового синдрому, зняття набряку органів і тканин-мішеней

Остаточна вартість встановлюється в клініці і залежить від кількості введеного препарату.

Крапельниця «Знеболююча» — це розчин для внутрішньовенного введення, який містить препарати для купірування больового синдрому. Завдяки надходженню лікарських засобів безпосередньо в кров’яне русло досягається швидкий і виражений аналгетичний ефект.

Склад крапельниці

Основу крапельниці становить фізіологічний розчин обсягом 200 мл, до якого входять такі препарати:

• Дексаметазон — має протизапальну дію, знижує вироблення біологічно активних речовин, усуває біль та запалення.
• Метамізол натрію — нестероїдний протизапальний засіб, універсальний препарат для лікування захворювань опорно-рухового апарату.
• Магнію сульфат — впливає на механізм передачі больових імпульсів, знижує їх інтенсивність і посилює знеболюючий ефект.
• Дротаверин — спазмолітик, який розслабляє мускулатуру та усуває біль, пов’язаний із м’язовим напруженням.

Дозування препаратів і схему введення визначає лікар з урахуванням характеру захворювання, ступеня тяжкості та особливостей пацієнта.

Показання до інфузійної терапії

Знеболюючі крапельниці застосовуються як частина комплексного лікування при різних патологіях, що супроводжуються больовим синдромом. Часто призначаються у таких випадках:

• захворювання опорно-рухового апарату;
• травми різного характеру;
• наявність вогнищ запалення в організмі;
• серцево-судинні патології;
• ураження нирок і печінки;
• онкологічні процеси;
• болісні менструації;
• невралгії;
• мігрень та ін.

Виражений знеболюючий ефект настає через 15–20 хвилин після початку введення препарату.

Протипоказання

Не рекомендується призначати крапельниці дітям до 3 років, вагітним і жінкам у період лактації, а також при:

• кардіогенному шоці;
• закритокутовій глаукомі;
• декомпенсованих захворюваннях серця, нирок, печінки;
• артеріальній гіпотензії;
• вираженій брадикардії;
• аденомі простати;
• цукровому діабеті;
• імунодефіцитних станах;
• системних мікозах і остеопорозах;
• пригніченні процесів кровотворення;
• простагландиновій бронхіальній астмі;
• індивідуальній непереносимості препаратів.

З обережністю терапію проводять пацієнтам із діагностованим атеросклерозом коронарних артерій.